Вірусний гепатит

Хронічні вірусні гепатити становлять серйозну медичну та соціальну проблему у зв’язку з широкою розповсюдженістю, а також можливим розвитком цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми (раку печінки). Згідно даним ВООЗ більше ніж 2 млрд. людей у світі протягом свого життя інфіковані вірусним гепатитом В та біля 450 млн є хронічними носіями цього вірусу. Щорічно від гепатиту В та його наслідків в світі вмирають більше 2 млн. людей. 3% населення планети інфіковані вірусом гепатиту С, більше, ніж 170 млн є його хронічними носіями, в індустріальних країнах цей вірус є в 70% випадків причиною розвитку хронічного гепатиту, в 40% випадків термінальних стадій цирозу, гепатоцелюлярної карциноми – в 60% випадків; трансплантація печінки в 30% випадків обумовлена хронічними захворюваннями печінки, пов’язаними з HCV-інфекцією. Коінфекція вірусів гепатиту В та D (одночасне співіснування двох інфекцій) значно обтяжує перебіг хронічного гепатиту та погіршує прогноз.

Україна належить до регіонів з середньою розповсюдженістю гепатиту В (2,2% населення є носіями HBsAg). Спостерігається також середній рівень захворюваності на гепатит С (від 3% до 5% від кількості населення). Хронічне ураження печінки можуть також спричиняти віруси Епштейна-Барр, цитомегаловірус, віруси герпесу 1 типу та ін. Все це визначає необхідність своєчасного призначення адекватної терапії хронічних вірусних захворювань печінки.

Принципи лікування хворих на хронічні вірусні гепатити В та С були визначені в ряді документів (Американський, 2000р. та Європейський-Женева, 2002 р. консенсуси з гепатиту В., Європейський- Париж, 2002 p., Американський, 2002 p., Російський, 2002р. консенсуси з гепатиту С), а також були темою обговорення міжнародних конференцій, що проводились за останні роки (Відень, 2006; Барселона, 2007; Бостон, 2007; Прага, 2007; Глазго, 2007р.; Мілан, 2008; Копенгаген, 2009; Відень, 2010 та ін.), у 2009 р. був прийнятий консенсус Європейської Асоціації по вивченню печінки відносно лікування хронічного гепатиту В. Зазначено важливість ретельної оцінки тяжкості ураження печінки за даними біохімічних та інструментальних методів дослідження, кількісного та якісного визначення ДНК при хронічному гепатиті В та РНК з встановленням генотипу вірусу при хронічному гепатиті С для вирішення питання про початок лікування. Біопсія печінки рекомендується для визначення ступеня запалення та фіброзу при підвищеній активності АЛТ та рівні ДНК HBV > 2000 МЕ/мл.

Основними показаннями для призначення противірусної терапії є виявлення маркерів реплікації вірусів гепатиту при наявності активного хронічного запалення печінки, що проявляється у підвищеній активності амінотрансфераз, наявності гістологічних ознак активності, а також позапечінкових уражень.

Основною метою лікування є елімінація (видалення) вірусу або стійке пригнічення реплікації HBV (вірусу гепатиту В) та HCV (вірусу гепатиту С).

В якості критеріїв ефективності лікування вірусних гепатитів використовують наступні показники:

- нормалізацію рівня АЛТ;

- зникнення ДНК- HBV та HBeAg ( з формуванням анти- НВе або без
них) при хронічній HBV-інфекції та РНК- HCV при хронічному
гепатиті С;

- покращення гістологічної картини тканини печінки.

Хворі на хронічні вірусні гепатити потребують обмеження фізичного навантаження, виключення гепатотоксичних шкідливостей, алкогольних напоїв, надмірної інсоляції. Алкогольна інтоксикація, наприклад, збільшує вірогідність розвитку цирозу печінки у хворих на хронічний вірусний гепатит у 10 разів.

Якщо в середині 90-х років застосування монотерапії інтерферонами давало змогу досягти стійкого вірусологічного ефекту тільки у 5 – 10% хворих на хронічний гепатит С, то індивідуальний підхід до вибору того чи іншого варіанту комбінованої терапії, своєчасна заміна одних противірусних препаратів (в разі їх недостатній ефективності або неефективності за даними щомісячного контролю вірусного навантаження) на інші, а, інколи, навіть призначення “тритерапії”, дає змогу різко зменшити кількість невідповідачів на лікування та розраховувати на успішну терапію та результат лікування. Наразі, навіть у хворих з 1 генотипом вірусу гепатиту С, реально досягнути 80 – 90% кінцевої ефективності лікування з остаточним зникненням вірусної РНК.

Нажаль, велика кількість пацієнтів в Україні не в змозі отримати кваліфіковану консультацію та адекватне лікування в разі виявлення гепатиту В чи С, через недостатню обізнаність як самих пацієнтів так і лікарів щодо сучасних методів діагностики та лікування. Щоби уникнути тяжких ускладнень захворювання, неправильних інтерпретацій лабораторних показників та отримати адекватне лікування слід обов’язково звернутися до фахівців без зволікань.

МЦ «Універсальна клініка «Оберіг» пропонує консультації провідного спеціаліста в галузі вірусних гепатитів в Україні – професора Топольницького В.С. Можливості клініки задовольняють всім сучасним вимогам щодо діагностики (лабораторної, апаратної, інструментальної), лікування та реабілітації пацієнтів, що є носіями вірусі гепатиту (В, С та ін.)